У книзі «Мрія про Антарктиду» Маркіян Прохасько чимало писав про погоду і клімат в Антарктиді. Проте тепер він зробив на антарктичному сайті невеликий блог про погоду в Антарктиді, який ми передруковуємо.
Усю погоду в Антарктиді в той час, коли я там був, можна було б розбити на 5 категорій. Найрідше траплялася катавасія з умовної категорії «5». Тоді того одягу, який я мав, було замало. А мав я дві куртки від моїх спонсорів. (Крамниця спорядження «Робінзон» та бренд одягу Neve.com.ua). А також теплий флісовий светр, термобілизну, черевики, бафи-бандани-рукавиці і дві пари штанів: лижні, тепліші, і трекінгові, легші, а також ще дещо.
Двічі я був черговим і стояв за стерном у дуже сильний шторм із хвилями та дощем. Мене заливало водою, тож мені видавали спеціальний одяг для шторму. Ще раз, вже зі станції «Академік Вернадський», я був учасником вилазки на далекий острів Барселот. Тоді мене змусили вдягнути все, що я мав. А ще комбінезон поверх того всього. Спершу було дуже спекотно, але за кілька годин у морі на відкритому човні я почав промерзати.
Коли холодно
Категорія «4» була переважно в нічні чергування за поганої погоди, у деякі денні чергування за поганої погоди, а також у частині виїздів зі станції «Академік Вернадський». Тоді мого одягу мені було достатньо. Але, довго перебуваючи назовні без руху, ставало трохи холодно. Найгірше — у нічне чергування під дощем та снігом. Тоді просто від стояння на вітрі першими за хвилин 40 змерзали пальці ніг і стопи. Відповідно, в останні хвилини чергування, крім того, щоб думати про курс і кут вітру, також думав про туалет. Оскільки це не тема для обговорення, то спершу я думав, може, це лише я про це думаю, а всі інші — ні. Адже так і не скажеш.
Однак пізніше, переважно із жартів різних людей, стало зрозуміло, що це загальна проблема. Коли, наприклад, повертався із якоїсь поїздки на моторному човні, і той раз за разом стрибав на хвилях, вдаряючись об поверхню. Тоді разом зі звичною насолодою, крутішою від катання на будь-якому атракціоні, виникало неприємне пострибування обтяженого сечового міхура.
Коли тепло
Інколи ж було так тепло, що можна було ходити без шапки й без бандани, у легкому одязі. Це була категорія «1». Тоді навіть у легкій куртці було спекотно. Температура в районі острова Ґаліндез, де розташована українська станція, у час, коли я там був, переважно коливалася від –15° С до +5° С.
То був кінець літа — початок осені в Антарктиді. Це Західна Антарктида, на самому узбережжі. Усі ці чинники важливі для розуміння, чому там було так тепло як для цього континенту. Отже, коли було безхмарно, і сонце світило на тебе в розпал дня, і не було вітру, то могло дійти й до +5° С.
Інколи вночі, коли вітер завивав і падав сніг, то температура на зовні станції сягала майже –20° С, проте це було не так часто.
Проте на станції можливі й такі урагани, коли різко знижується тиск, температура піднімається із −6 до +4 градусів Цельсія, вітер сягає швидкості 130 кілометрів на годину, і все навколо скрипить, свистить і завиває. Пориви вітру можуть скинути човни у воду, кидати хвилі на будівлю станції, перевертати напівнаповнені бочки, не давати людям змоги відчиняти та зачиняти двері та збивати їх з ніг.
Типова погода
Основні ж дві категорії погоди були у мене «2» і «3». Часто вони доволі швидко замінювали одне одного. Наприклад, одягаєш термобілизну, светр, лижні штани й теплу куртку — поки йдеш морем на моторці — добре, а на острові ходити — спекотно. Якщо ж одягаєш по термобілизні легші штани й легшу куртку — на воді холодно, а на березі — зігріваєшся: вітер не обдуває, вода не хляпає, рухаєшся. Коли був день, то на воді мерз не так швидко. А коли було похмуро чи вечір, то і коротка поїздка на моторці в легкому одязі освіжала. Згодом я навчився трохи вгадувати, як краще одягнутися: зважаючи на погоду й на дальність поїздки.
Але цей досвід, звичайно, поверховий, і його не можна порівнювати з досвідом тих людей, які регулярно ходять яхтою в Антарктиду чи мають довгий досвід перебування в Антарктиді, зокрема взимку.
Читайте також:
